Допомагати іншим – це чудовий вияв любові та співчуття. Але чи пам'ятаємо ми другу частину заповіді "люби свого ближнього..."? Продовження цих слів – "... як самого себе".
Часом саме ми потребуємо допомоги. Але деякі наші переконання можуть заважати нам просити про допомогу, або приймати її.
Наприклад, ось такі:
Ми вважаємо, що
- "просити про допомогу – це вияв слабкості, я маю впоратись з усім сам"
- "не хочу обтяжувати інших"
- "в мене не та ситуація, є ж інші люди, яким ще гірше"
- "я не буду просити про допомогу, люди навколо /рідні /друзі повинні самі здогадатись, що я її потребую"
- "я почекаю, коли інші самі мені запропонують допомогу"
- "я не буду просити допомоги, а раптом мені відмовлять?"
Правда полягає в тому, що люди навколо можуть не здогадуватись, що нам потрібна допомога.
Рідні та друзі люблять нас, але вони не завжди розуміють, яка саме допомога нам потрібна, особливо, якщо ми з усіх сил намагаємось "триматись".
Іноді, замість того, щоб попросити про допомогу прямо, дехто починає говорити натяками. Наприклад, замість "допоможи мені, будь ласка, помити посуд", казати : "я так втомилась, а в мене ще стільки роботи"! І потім ображатися, що партнер не зрозумів натяку.
Якщо ми потребуємо допомоги, потрібно просто попросити. Формулюйте чіткий запит. Замість "мені потрібна допомога" скажіть, що саме слід зробити, наприклад: "Ти міг би допомогти мені з цим звітом сьогодні ввечері?". Замість "допоможи з переїздом" скажіть: "Ти можеш в п'ятницю з 10 до 12 допомогти винести коробки з кухні?"
Також може бути проблемою невміння приймати допомогу, коли її пропонують. Причиною може бути гордість або, навпаки, занижена самооцінка. Натомість потрібно просто подякувати і прийняти допомогу. Коли пропонують: "Тобі допомогти з...", відповісти: "Дякую, так, було б добре".
Буває, що ми відмовляємось від допомоги через страх залишитись в боржниках, бути комусь зобов'язаною. В такому випадку краще запитати прямо: "А що я буду винна?" Тоді ви розумієте, на яких умовах вам нададуть допомогу, і чи ви на ці умови погоджуєтесь.
Також буває небажання просити про допомогу через страх відмови. Налаштуйтесь, що людина може відмовити (через те, що зайнята чи не має ресурсу). Сприймайте це як обставини, а не як особисту образу.
Ми часто недооцінюємо готовність інших допомогти. Насправді "так" звучить набагато частіше, ніж ми думаємо. Більшість людей відчуває задоволення від можливості бути корисним.
Якщо ви попросили і прийняли допомогу, варто завжди пам'ятати про вдячність. Якщо люди не відчувають вашої вдячності, їм, скоріше за все, не захочеться допомогти вам наступного разу. Подякуйте, коли людина погодилась: "дякую, що погодились допомогти", і після допомоги: "дякую, що допомогли мені зробити це".
Подумайте, чим ви можете віддячити людині (це може бути кава, послуга у відповідь). Скажіть про це: "Ти міг би допомогти мені з цим звітом сьогодні ввечері? З мене кава (шоколадка, коньяк, "а я зроблю за тебе ось це")
Просити про допомогу, якщо ми не можемо впоратися самотужки – це не вияв слабкості. Ніхто з людей не є всемогутнім, кожний час від часу потребує допомоги. Найвизначніші досягнення часто здобувались не однією особою, а командою.
Просити – це дати іншій людині нагоду проявити в собі найкраще.
* * *
Більше конкретних порад щодо прохання про допомогу ви можете знайти ось тут.
Немає коментарів:
Дописати коментар